Володимир Степанович Пилат - засновник Бойового Гопака і Верховний Вчитель

Засновник стилю Бойовий Гопак, Верховний Вчитель і Президент Міжнародної Федерації Бойового Гопака – Володимир Степанович Пилат

.

Володимир Степанович Пилат
Верховний Учитель Бойового Гопака,
Засновник стилю Бойовий Гопак,
Президент Міжнародної Федерації Бойового Гопака,
член Ради з питань козацтва при Президенті України – Верховний Отаман Міжнародної Федерації Бойового Гопака,
Верховний Отаман Козацьких Військ України округу “Західна Україна”,
генерал-полковник Козацьких Військ України
Слава Богам нашим за те, що ведуть нас шляхами Правди, Світла, Добра і посилають нам Вчителів,
щоби ми вірно служили Богові, Україні та народу України.

Про Верховного Вчителя Бойового Гопака:

Більше десяти років я досліджую життя Засновника стилю Пилата Володимира Степановича. Життя Учителя достойне поваги і наслідування. Вирішив написати про В.С.Пилата, тому що частенько буваю у різних гопаківських громадах і мене дуже сильно здивувало те, що багато хто з учнів, що вивчають створене Учителем бойове мистецтво, надзвичайно мало знають про самого Засновника.
Засновник Бойового Гопака Пилат Володимир Степанович народився у Львові 15 вересня 1955 року. Дід по батьківській лінії Михайло Пилат походить із лицарського роду, який ще з XVI сторіччя мав свій родовий герб під назвою “Новий”. Дід пройшов Першу світову, громадянську і Другу світову війну. Дід Володимира Степановича по матері, Андрій Гідей, за часів панування Австро-Угорщини служив в особистій охороні австрійського цісаря Франца-Йосифа II. В селі Завидовичі біля Городка, звідки дідусь родом, завжди була школа, в якій вчили дітей боротися, вправлятися у шермі, битися навкулачки та інші різноманітні лицарські ігри та забави. В нашому народі ніколи не згасала передача знань, яка усно і на практиці переходила від покоління до покоління. Природно, що дід і став першим учителем юного Володимира на шляху лицарського гарту.
Із самого раннього дитинства Володимир Степанович був неординарною особистістю. Маючи півтора року, від народження, прекрасно володів словом, чим дивував дорослих. Маючи чотири роки вмів читати, чим дуже тішив батьків та родину. Ідучи в школу вмів писати.
Вже у 1962 році Володимир почав займатися спортивною гімнастикою, якою займався чотири роки. Ще до приходу в секцію гімнастики, завдяки постійним тренуванням вдома, був чудово розвинутий фізично, сідав у шпагат і легко підтягувався 10 разів. Після чотирьох років занять гімнастикою загальнофізичні показники були ще кращими (підтягувався на перекладині 150 разів, на брусах – 200, вправи на прес міг робити до безкінечності), перейшов у секцію вільної боротьби, успішно боровся два роки. Кільканадцять разів брав участь у змаганнях і перемагав навіть досвідченіших суперників.
У 1968 році Володимир Пилат почав вивчати (тоді заборонене) кіокушинкай-карате. За дев’ять років тренувань подолав шлях від новачка до майстра, у 1977 році він успішно склав іспити на І дан карате і отримав чорний пояс. Це давало молодому майстрові право стати сенсеєм. Володимир Пилат відкриває власну школу кіокушин-карате під назвою “Школа Тигра”, паралельно вивчає інші стилі – годзю-рю, соне, карате-до (за Фунакоші та Накаямою), кік-боксинг, а також професійний бокс.
Паралельно із вивченням Східних і Західних бойових мистецтв впродовж п’ятнадцять років займався Раджа-йогою, поглиблено вивчав Дзен-буддизм, філософію воїнів різних держав та бойових систем. Постійно та наполегливого займається медитаційними практиками.
На початку 80-х років у повно-контактних боях школа сенсея Володимира Пилата перемогла всі школи бойових мистецтв, що існували на той час у Львові та в Україні, і вийшла на загальносоюзний рівень. Успіхи школи вражали. Майже всі двобої Володимир Пилат та його учні вигравали нокаутами. На той час це була єдина школа у Львові, яка постійно практикувала “повний контакт” з переходом в універсальний бій. Саме в цій школі вперше на території колишнього Союзу почали застосовувати жорсткі щитки для рук, ніг, грудей та спини, а також шоломи, що захищають потилицю і маківку голови. В світі бойових мистецтв школу Володимира Пилата називали не інакше, як “школою кістколомів”.
Впродовж всіх років гарту тіла і духу за Східними системами Володимир Пилат ніколи не забував про своє українське коріння та лицарське походження свого роду. Він завжди пишався своїми дідусями. Свій вільний час Володимир Степанович все частіше присвячував ґрунтовному дослідженню бойової культури рідного народу.
В 1985 році створив експериментальну школу з дослідження і вивчення бойової культури українського народу. Хочу наголосити, що до відродження козацького бойового мистецтва В.С.Пилат прийшов, коли йому виповнилося тридцять років. Зріла, сформована особистість, який двадцять три роки віддав спорту, з них сімнадцять років посвячено вивченню бойових мистецтв, з яких вісім років викладав карате. У його жилах тече лицарська кров багатьох поколінь. Впродовж 1985-1987 років Володимир Степанович вів паралельно і карате, і Гопак. Хочу наголосити, що Учитель тренував Бойовий Гопак у спортивному залі, який йому виділив (для експерименту) Львівський міський відділ. Це свідчить про те, що ще держави до українського бойового мистецтва була.
Два роки дослідницької роботи дали позитивний результат і вже з 1987 року Учитель остаточно покинув карате і почав створювати (згідно вимог сучасності) новітню систему Бойовий Гопак, яка містила в собі кілька десятків елементів із танцю Гопак, а решта техніки передана дідом, батьком та особисті надбання Учителя. Ще у 1989 році Володимир Пилат організував у Львові перший Всеукраїнський з’їзд козацтва, на який зібралися ентузіасти зі всієї України. Ветерани Бойового Гопака розповідали мені, що з 1985 по 1990 роки в оточенні Учителя було дуже багато провокаторів, які дошкуляли Учителю запитаннями про правдивість інформації про Бойовий Гопак, вимагали факти, підтвердження документально, що Гопак дійсно був, тощо. Коли Учителю це добряче набридало він казав: “Хочете побачити справжній Бойовий Гопак?”, і коли провокатори погоджувалися, вів їх в зал, ставав з ними в пару і добряче бив по голові. Після чого з іронією на устах питав : “Тепер ви знаєте що таке Бойовий Гопак?”, “Чи може ще раз пояснити?”. Звичайно після таких аргументованих пояснень ніхто і нічого вже не хотів питати.
У 1990 році з метою легалізації діяльності з відродження українського козацтва та козацьких бойових мистецтв Володимир Степанович Пилат створив громадську організацію “Фольклорно-спортивна асоціація “Галицька Січ”, на базі якої Бойовий Гопак розвивався протягом наступних семи років.
До числа співзасновників “Галицької Січі” входили Євген Приступа (нині доктор педагогічних наук, професор ЛДІФК), Олесь Нога (нині кандидат наук, українознавець) та багато інших визначних осіб.
“Галицька Січ” стала великою творчою лабораторією, в якій відновлювався штучно розірваний чужинцями зв’язок між спортом та культурою, тілесним вишколом та духовністю.
В кінці 1980-х – на початку 1990-х років Учитель та його учні активно включаються до процесів національного відродження, беруть дієву участь як у повсякденній роботі, так і в масових заходах, спрямованих на відновлення української державності. Паралельно Учитель проводить навчально-вишкільні семінари із Бойового Гопака, що сприяли розширенню секцій по всій Західній Україні та, частково, в Центральній (Полтавська, Запорізька, Дніпропетровська).
Дуже часто мені доводиться читати лекції про життя Учителя і багато хто ніяк не може зрозуміти “феномен Пилата”, але коли я починаю говорити про здобутки Учителя багатьом стає все зрозуміло. У парубоцькі роки, при рості 190 см, В.С.Пилат важив 82-85 кг, регулярно тренувався і змагався у повно-контактних боях. Коли став сформованою особистістю (чоловіком), його бойова вага складала 90-96 кг. Тренувався по 6-8 годин на день, раз в квартал бігав марафон. Мав дуже тяжкі руки і ноги. У 1980 році багатьом було дуже цікаво, яка ж сила ударів у пана Володимира. І тоді, він, усіх зацікавлених приємно здивував вибивши на стенді ударну силу рук: права рука – 800 кг, ліва рука – 700 кг, а права нога – 1500 кг. Я особисто, на свої власні очі, бачив черевики Учителя, в яких він відпрацьовував удари ногами. Одна пара черевиків важила 12 кг (по 6 кг кожен черевик), друга – 24 кг (кожен по 12 кг), і це при тому що Учитель постійно на тренуваннях використовував щитки для обтяжування: для ніг по 5 кг, для рук по 3 кг.
Можливо ударна техніка Учителя до 1990-их трохи підупала, але була доволі чутливою і на фоні балачок, в реальному бойовому поясненні була досить вагомим аргументом.
В 1991 році вже виходить друком перша книга, яка містить відомості про відроджене бойове мистецтво українців – “Традиції Української Національної Фізичної Культури”, (у співавторстві із кандидатом педагогічних наук паном Євгеном Приступою). Зараз, навіть важко перелічити всі поїздки Учителя по Україні, організовані ним в різних містах семінари, конференції, презентації та показові виступи із Бойового Гопака.
Нещодавно я мав розмову з учасниками семінару 1992-го року, який відбувався в Карпатах на Сокільському хребті. Маючи тридцять сім років Учитель тренувався по 2 рази в день на рівні з усіма учнями, ще й встигав читати по 2 лекції в день. Багато хто із 17-20 річних не могли навіть близько порівнятися з Учителем у силі, вправності, швидкості та витривалості. Для всіх учнів (крім провокаторів) того часу він був ідеалом гармонії та досконалості.
Активну громадську та педагогічну діяльність Володимир Степанович успішно поєднував із науково-дослідною роботою. В результаті чого у 1994 році, В.С.Пилат видав книгу “Бойовий Гопак”, яка стала відкриттям для багатьох тисяч українців. Окрім бойової техніки, що не має аналогів в інших системах, в книзі подано ґрунтовну історичну розвідку про витоки бойової культури українського народу, подано базову техніку Бойового Гопака, розроблено правила змагань, вимоги на рівні майстерності та висвітлено світоглядну систему сучасного українського лицаря.
Хочу пригадати семінар на Золотій Поляні (що на Рогатинщині), учасником якого було багато моїх друзів. На лекційних заняттях Андрій Гачкевич читав рукопис вищезгаданої книги. Семінаристи були в захваті від прочитаного, а провокатори (поза плечі) ходили і зароджували у вихованців сумніви, кажучи: “Що ви слухаєте Пилата, його книга ніколи не вийде, він вам бреше…”. Вже сьогодні відомо, як багато робилося манкуртами щоби книга “Бойовий Гопак” не вийшла друком. Але тоді у жовтні 1994-го року, коли Учитель на тренування приніс сигнальні примірники книги, для всіх гопаківців було велике свято, а для провокаторів велика трагедія.
У 1995 році своє сорокаріччя Учитель святкував в оточенні сподвижників, послідовників та молодих учителів Бойового Гопака. В його оточенні витав дух могутньої віри у праведність обраного шляху, який штовхав до жертовної, а часом і одержимої роботи над поширенням козацького бойового мистецтва.
Завдяки постійній подвижницькій праці Учителя осередки Бойового Гопака виникають в різних регіонах України. З його благословення, та за його сприяння починають відроджуватися і з’являтися інші стилі національних бойових мистецтв, такі як Спас, Хрест, Собор та інші. В 1997 році В.С.Пилат створив Центральну Школу Бойового Гопака. В цьому ж році рішенням Установчих Зборів Центральної Школи Бойового Гопака Володимиру Степановичу Пилату, як Засновнику стилю, присвоєно довічне звання Верховного Учителя Бойового Гопака. 1997 рік є знаменний ще й тим, що Засновнику Бойового Гопака гетьман Українського Козацтва Володимир Савович Мулява вручив Орден Хреста з перехрещеними мечами за найбільш вагомий вклад пана Володимира у відродження, становлення та утвердження бойової культури українського народу.
У 1998 році В.С.Пилат видав методичні рекомендації для учителів з метою покращення якості тренувального процесу в групах Жовтяків та Соколів. Обидві брошури блискавично розійшлися по всій Україні і сприяли розширенню Школи Бойового Гопака та зростанню фахового рівня як учителів, так і їхніх учнів.
В кінці 1990-х років вороги українського народу вирішили усунути Учителя від керівництва Школою, а Бойовому Гопаку надати іншого ідеологічного забарвлення. Учитель зробив все аби очистити гопаківське середовище від манкуртів та провокаторів, але невеличкий гурт мерзотників, щиро фінансований ворогами України, розпочав створювати паралельно ще якийсь Гопак. Щоби покласти край зазіханням мерзотників Учитель змушений був (з метою захисту) у 2000 році запатентувати Бойовий Гопак, як стиль бойового мистецтва, запатентувати методику викладання Бойового Гопака, словосполучення “Бойовий Гопак”, а також символ Школи (“логотип”).
На численні прохання учнів, вчителів та прихильників ідеї відродження українського бойового мистецтва в 1999 році Верховний Учитель випускає навчально-методичний підручник “Бойовий Гопак”. У 2000 році Центральна Школа Бойового Гопака святкувала 15-ту річницю становлення козацького лицарського мистецтва та 45 років від дня народження Засновника Стилю. У свої немолоді роки Учитель наполегливо тренувався, часто брав участь у контактних двобоях, регулярно загартовував своє тіло. Наполеглива праця над розвитком та поширенням українського бойового мистецтва дала позитивний результат. Бойовий Гопак почав розвиватися не тільки у 20 областях України, але і далеко за кордоном (у місцях компактного проживання українців). В результаті у серпні 2001 року створено Міжнародну Федерацію Бойового Гопака, Президентом якої став Володимир Степанович Пилат. Дякуючи Учителю Бойовий Гопак вивчають в Канаді, Англії, Португалії, Італії, чекають на учителів козацького мистецтва в Польщі та Башкортостані.
У 2001 році В.С.Пилат розробив “Навчальну програму для фізкультурних коледжів України”, яка в цьому ж році була впроваджена в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання.
Мені часто задають питання: “Як Учитель зміг так багато зробити?”, “Звідки він так багато знає?” і тоді я розповідаю про свій візит до Учителя в кінці 90-х. Його домівка, балкон та коридор нагадували спортивний комплекс. По сусідству в дворику Учитель обладнав спортивний майданчик для шліфування ударної техніки. Сусіди розповідали, що все своє свідоме життя Учитель щоденно тренувався і це не рахуючи того, що він щоденно тренувався в спортивному залі. Його фанатизм дивував і сусідів, і учнів В.Пилата. Його фанатичне бажання стати майстром бойових мистецтв змушувало його багато читати, вивчати різноманітні філософські течії, оздоровчі системи та енергетичні практики. Я думаю, що саме така жертовна праця над собою створила феномен Учителя і дала йому право навчати інших.
У 2003 році написав книгу “Кодекс лицарської честі гопаківця”.
У 2004 році для загальноосвітніх шкіл розробив програму “Бойовий Гопак та основи захисту Вітчизни”.
На сьогоднішній день Володимир Пилат очолює Наглядову Раду Вчителів Бойового Гопака, є Президентом Міжнародної Федерації Бойового Гопака, йому належать авторські права на стиль та методику викладання Бойового Гопака. Очолює Раду Старійшин Галицького полку Козацьких Військ України, бере активну участь в розробці ідеологічної концепції Українського Козацтва. Є генерал-осавулом Козацьких Військ України.
У 2008 році у м. Львів, у видавництві «Сполом», вийшла книга Верховного Учителя Бойового Гопака, Президента Міжнародної Федерації Бойового Гопака, генерал-полковника Козацьких Військ України, Верховного отамана військового округу «Західна Україна», Пилата Володимира Степановича, під назвою: «Бойовий Гопак. Вимоги на рівень майстерності “Жовтяк” ».
З 1 по 10 червня 2009 року Верховний Учитель Бойового Гопака, Пилат Володимир Степанович, разом із Сердюком А. М., головою Київського осередку Міжнародної Федерації Бойового Гопака, провів дитячий табір неподалік Борисполя.
6 червня 2009 року у столиці України відбулася Священна Рада Об’єднання синів і дочок рідної української національної віри, на якій Верховного Учителя Бойового Гопака, Пилата Володимира Степановича, обрано Головою Священної Ради ОСІД РУНВіри. Після Священної Ради відбувся Всеукраїнський Об’єднавчий Священний Собор усіх течій і напрямків РУНВіри, на якому постановили об’єднати всі ОСІДи РУНВіри. Співголовами об’єднавчого процесу призначили Владу Яцкевич та Володимира Пилата.
З 11 по 14 червня 2009 року Черкаська земля організувала зустріч Верховного Учителя Бойового Гопака із педагогами Маньківського району та села Дзендерівки.
З 15 по 16 червня 2009 року у м. Вінниця та м. Гнівань засновником стилю «Бойовий Гопак» — Володимиром Степановичем Пилатом — проведено зустріч із освітянами та активом гопаківського середовища.
З 15 по 29 липня 2009 року у м. Гуляйполе Запорізької області для тих, хто бажає стати Учителями Бойового Гопака, проведено Всеукраїнський навчально-вишкільний семінар із Бойового Гопака технічного рівня «Жовтяк». Семінар, в якому взяло участь 70 учасників, відбувся за підтримки Миколи Олексійовича Мариниченка та активу Народного Руху України.
З 30 липня по 9 серпня 2009 року у м. Дніпропетровськ завдяки меценату — Єгору Степановичу Дідику — відбувся Всеукраїнський навчально-вишкільний семінар із Бойового Гопака технічного рівня «Сокіл». Його проведено для тренерів та інструкторів Міжнародної Федерації Бойового Гопака. В семінарі взяло участь 30 осіб.
З 10 по 23 серпня 2009 року у м. Дніпропетровськ за підтримки відомого мецената Бойового Гопака — Єгора Степановича Дідика — відбувся Всеукраїнський навчальний вишкіл на рівень майстерності «Яструб».
З 14 по 30 липня 2010 року в с. Молодецьке Черкаської області Володимир Степанович Пилат провів всеукраїнський навчально-вишкільний семінар для старшинського та тренерського складу Школи.
Упродовж липня 2011 року Володимиром Степановичем було проведено два всеукраїнських навчально-вишкільних семінари на рівні майстерності “Жовтяк” і “Сокіл”.
Дуже плідним був 2012, протягом якого було проведені всеукраїнські прикладні та технічні семінари з Бойового Гопака, фестивалі, змагання. 13 січня 2012 стартували змагання з Вільного козацького бою, які проводитимуться щорічно.
Найважчі роки становлення стилю Бойовий Гопак вже позаду, а попереду – наполеглива праця задля утвердження здобутого. В планах створення Всесвітнього вишкільного центру, поширення лицарської культури на різні сфери життя українців, піднесення Бойового Гопака до Олімпійських вершин. Хай благословенним буде шлях Учителя. Хай Господня рука захищає його від лихих людей. Хай творча наснага допомагає Учителю нести в життя добро та сіяти зерна істини.